Не каюся, хоча гнітить печаль.
Сміятись боляче, а плакати не хочу.
Підступний страх замилює нам очі
І гріх вкриває душу, мов вуаль.
Погасли спогади, що тліли без кінця,
Уламки віри вже не позбирати.
Зреклись любові, кинули за ґрати
Свої безцінні, щирі почуття.
Самим від себе соромно нікчемним.
І, зрадивши, вимолюємо шанс,
Мовляв, цей жах навколо не для нас,
Як не для нас і ми самі, напевно...
09.09.2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960507
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2022
автор: Хельґі Йогансен