За вербою сонце сходить,
в небі ні хмарини,
соловейко в гаю тьохнув
про початок днини.
Новий день - нові старання,
клопоти й надії...
Між обов"язків нахабних
причаїлись мрії.
Зворушливі, полохливі,
деколи наївні,
щось від світу чудернацьке,
ніби сон опівдні
серед пори робітної
в саму косовицю -
збайдужілим непотрібні,
справжнім - то водиця
серед степу чи пустині
свіжа та цілюща,
то повітря, міцні крила,
сила невмируща...
Мрії, прошу, не соромтесь -
геть усі тривоги...
Медитуйте, світ дивуйте,
йдіть до перемоги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960509
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2022
автор: Батьківна