Може, усе це лиш витік ідеї,
Може,- невпинна, тягуча зола.
Куди ти сховала блаженну кирею,
Куди від затишшя і бурі втекла?
Що як не буде нічого й ніколи,
Тільки суцільна, як небо, жага?-
Матерія сонця не викресле болю...
Сон первозданний для мук і тепла...
Чистому рідні безмежжя і міри.
Ми ж із тобою бруднили серця.
Більше не вийдем у теплі ефіри,
Більше не схочемо знати кінця...
19.09.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960548
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2022
автор: Сара Ґоллард