* * *
Село рідне, миле любе –
Все мене до себе звеш…
Ніжно так в вісні голубиш,
Бо саме тепер живеш?
О життя, пшеничне поле,
Вітер горне хвилі в даль –
Сторожами лиш тополі,
Чуєте мою печаль?…
Боже, Боже – що ж це з світом?
Почорніли небеса,
Так безрадісне це літо,
Плаче серце, плаче сад…
О село, прости, бо грішний –
Не провідати тебе…
Лиш літай душа невтішна,
Там де рідні, в тлі небес…
22.09.2022р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960551
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2022
автор: Променистий менестрель