Посивів край

Загляну  в  осені  заплакані  очиці,
А  там  –  хрести  й  могили.  Знов  нові…
Що  з  Україною  зробили  ви,  злочинці?
Як  жити  сиротині  і  вдові?
А  матінці  із  серденьком  чаїним?
Чого  їй  від  життя  тепер  чекать?
Схилились  мати  Божа  й  Україна,
Оплакують  синочка-козака…
Чи  є  у  світі  звісточка  чорніша,
Ніж  та,  що  хтось  дитя  матусі  вбив,
Котре  було  для  неї  наймиліше
Й  не  повернулось  з  поля  боротьби!
Й  нема  межі  матусиному  горю,
Потоки  сліз  її  вогнем  печуть…
Такого  лиха  в  Україні  –  море…
Посивів  край,  здається,  від  плачу!
Я  ж  стану  перед  нею  на  коліна,
Плече  своє  підставлю  теж  під  хрест,
Який  несе  сьогодні  Україна.
Дай,  Боже,  аби  мир  у  нас  воскрес!
27.08.2022.
Ганна  Верес  Демиденко

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960563
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2022
автор: Ганна Верес