Сльози з дощем не солоні,
навіть чомусь не гіркі
час, що провів у полоні
був до нестями жаским.
Скільки кати побратимів
стратили ліку нема.
Зимно, о, Боже, як зимно
стелиться в серці зима.
Снігом усипано скроні
стільки світанків в імлі.
Персті візьму у долоні
та поцілую її.
24.09.22р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960684
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2022
автор: Микола Соболь