🍁🍁🍁
Вирвані з коренем,
Вітром віднесені,
В інших світах
Перемішані, зкресані,
Всіми забуті в полоні у відчаю,
Хоч і пилком золотистим уквітчані,
Зламані літери зірками з неба
Аркуш усіяли...
Що ж то їм треба?
Пазлами фрази ніяк не складаються -
Вітер дмухне і вони розлітаються.
Стукають в двері і вікна до мене -
Сон чи пророцтво якесь незбагнене?
Не розгадаю ніяк -
Все міркую.
Очі закрию, до сотні рахую -
Може насниться відгадка нарешті...
Ні, восени не квітують черешні,
Пташки не роблять у вересні гнізда,
Бо пташенят їм заводить запізно.
Все прораховано в мудрій природі -
Звідки ж питання?
І я б при нагоді
Вас запитала - а раптом видніше,
Що ж то за загадку вітер залишив...
Ви мовчите...
За вікном задощило,
Літери зламані з аркуша змило -
Темними ляпками впали додолу...
Лишивши загадку цю паперову,
Вітер затих.
І настало мовчання...
Може то стукало в серце кохання?..
23.09.22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960690
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2022
автор: Наталі Рибальська