Туманне дзеркало осінньої води
В багряно - золотій оправі
Одвічних спогадів сліди
Ведуть під крони кучеряві.
Небес блакитні орифлами
Гойдає осінь в ранню мить
Краси земної вочевидь
Природа відкриває храми
Щоб ти подібний став спудею.
Зняв із душі страждань кирею
Єством відчувши неба глас.
Краса, що Богом сотворенна,
Душі катарсис. Незбагненна.
Неперевершенний парнас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960710
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2022
автор: Йосип Петрик