Минають дні, тривогою обняті,
І сни нічні тікають в далечінь,
Але думки, схвильовано-крилаті,
Завжди зі мною вдень і уночі.
Мов квіти, їх я у вінок вплітаю
Своїх ще непричесаних віршів,
І серце вже не б’ється – калатає,
Відлунюючи дзвонами душі.
Той слів потік ляга на струни ліри,
Народжуючи особливий звук,
Що проганяє смуток і зневіру,
Рятуючи єтво моє від мук.
Слова ті відшліфую я до блиску,
Аби були чистіш від кришталю,
Поколисаю в серденька колисці,
Перш ніж зізнаюсь щиро: «Я люблю!»
15.09.2022.
Ганна Верес Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960880
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2022
автор: Ганна Верес