Під горою, де змішані тіні,
Причаїлись радість і смуток.
Ми з тобою в той вечір осінній
Так хотіли щасливими бути.
Та, чим далі, чим далі на захід,
І чим ближче, чим ближче до ночі,
У душі почуваюсь двояко -
Я тих зустрічей більше не хочу...
Не спиняй, бо нема на те сили,
Спомин той одізвався луною...
Долі вдячні за те, що любили,
І за те, що зустрілись з тобою...
А тепер, на порозі розлуки,
У повітрі вже пахне грозою.
Відпусти, відпусти мої руки,
Своє серце візьму я з собою...
22.04.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960890
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2022
автор: majra