Як жовтень, що листям земетений,
Танцює дощем на дахах –
Ти в мене словами заплетений,
Живеш на у моїх рядках.
Хоч віє туман прохолодою,
Й довіру жене в далечінь,
Де грається доля колодою
І карти кладе, наче тінь.
Де погляди всі через відстані
Натягнуті, як тятива,
Надія шука собі пристані –
Палаюча і жива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960900
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2022
автор: Ася Оксамитна