Коли на серці наболіло
І все в житті навперекіс,
Іду під зливу я сміливо,
Бо під дощем не видно сліз.
Зі мною темне небо плаче,
На землю ллє рясним дощем
І, об’єднавшись, сльози наші
Розбавлять мій солоний щем…
Вода з небес все омиває,
Дарує свіжість, чистоту.
З дощу зернина проростає,
Плекає квітка красоту.
Під шум дощу складеться рима,
Загра мелодія сумна….
Стріляє блискавка, грім грима –
А я під зливою одна…
Я поділюсь своїм секретом:
Щось задощило на душі…
Мій монолог стає дуетом,
Бо й дощ наспівує вірші.
Котельнік Тетяна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960955
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2022
автор: Покровчанка