Незвично так мені любить повітря,
Що кожним подихом живе в мені і дише.
І ледь відчутним мерехтінням вітру
Мені рядки в моєму серці пише.
А я дивлюсь. Воно, як скло, прозоре.
Не доторкнутись лиш, - воно торкає,
І я пливу у нім, немов у морі,
Що замість хвиль чуттями розкидає.
© Жанна Білавич, 27.09.2006
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960991
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2022
автор: Жанна Білавич