Мені соромно за мої матюки та лайку. Та без цього тут ніяк не можна.
Жорстока доля й помисли нечисті,
І душі орків темні та брудні.
Чимдуж тікають заср*ті рашисти,
Наклавши купи у свої штани.
Воняючи горілкою і щами,
Повзли вони в останній свій похід
Від страху й злості ср*ки в них тріщали,
Хололи яйця, як грудневий лід.
Даремний труд і всі потуги їхні,
А план війни – закінчена х*рня.
О! Вже й виття звучить з кремлівських вікон;
«Каво угодно, только ж нє мєня!»
Чатують хлопці з «Стугною» в засаді.
І сумніватися немає в них причин,
Що ми землі не віддамо вам, бл*ді!
Кінець безславний – він для вас один.
Згорить дотла чи згине ворог на х*р
У кожнім нашім місті чи в селі,
Все проклинаючи й вс*раючись від жаху,
Успішно здохне на чужій землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961043
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2022
автор: епіграми з рогами