В моє дитинство босоноге
Згубилась у світах дорога.
У ту щасливу світлу мить
Вузенька стежечка біжить.
Тут спокою душа шукає -
В зелених споришах блукає…
По стежці босоніж ходили
Та від землі черпали силу.
Спориш стелився килимами,
Вмивався літніми дощами.
А в синім небі красне літо
Плело в веселку самоцвіти.
Стежино поміж споришами,
Веди, веди мене до мами!
У двір, де пахли рута-м’ята,
А у гніздечку ластів’ята
Під дахом щебетали зранку –
Раділи сонцю на світанку.
А я у маминих обіймах –
Таких ласкавих і надійних!
Матусі вже давно не стало,
Доріжка геть позаростала…
Зазеленіла споришами
Колишня стежечка до мами.
Тетяна Котельнік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961067
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2022
автор: Покровчанка