Піднялась на крило лебідка,
Білим-білим крилом махнула,
Попрощалась зі мною, леле,
Закричала душа... Матуся!
Піднялася у сине небо,
Лишень пір'я своє лишила -
Світлий спомин по собі, нене,
Й те, чого у житті навчила.
Піднялася, не забарилась,
У ві сні, крізь блакить, до Бога.
Не журилась і не тужила,
Легкою стала важка дорога.
Ти лети, моя світла лебідь,
Не тужи, що твій син лишився,
Все мене, мов ця осінь, нене,
Прийде час і мені на крила...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961161
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2022
автор: Сергій Ранковий