Стоїть порожній будинок розбитий...
Місяць освічує сяйвом своїм.
Щастя катується злом московитим.
Родина скалічена втратила дім.
Плаче дитина, що батька забрали...
Дорога далека іде в чужий край...
Країну боронять сини-генерали...
З вікон автобусу - спалений рай.
Родину стрічають чужі небайдужі...
Скільки розбито щасливих сімей
Показує час - хто ворог, хто друзі.
Їх добрі серця дарять віру в людей.
Дякуєм всім, хто йде нам на поміч!
Ми дякувать будем до самого віку.
Важко сказати, як же це боляче-
Втратить безпеку і рідну домівку!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961216
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2022
автор: Анастасія Крупська