Була колись одна дорога.
І вірили,здавалося, в одного Бога.
Чому ж тоді на «світло» для моїх очей
Ти кажеш «темрява» тепер?
Чому, де радість пробивається моя
У тебе злість кипить і булькає,
Немов у казані смола?
Сокирою несказані слова
В повітрі виснуть.
І напівпогляд вбік,
Де тінь моя не промайне ...
Дим цигарок туманить слова,
Яких не було і нема.
Мовчання, як дощ в темних хмарах
Докупи збирається й гусне.
Грому чекати чи миті , в яку
Мовчання моє першим лусне?
...Пройде не так мало часу,
Я висушу сльози і
- Досить!- скажу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961217
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2022
автор: NikitTa