невдовзі засліпну й на друге око.
розум вже не отримує жодної інформації.
це, напевно, південний вітер
навіяв стільки піску та попелу,
що я скрегочу зубами
й шукаю, де ще сховатися.
шукаю, де ще померти.
подібний до старої консервної бляшанки,
я деренчу, торохчу, гримлю,
і розпадаюся на частини.
що робити з цими колінами?
вони тремтять і трусяться,
немов від лихоманки.
мабуть, сталося щось
погане й непередбачене,
що й мої обереги, і я
втратили нашу силу.
не можу позбутися цього тремтіння.
аж здається, тремтять не ноги,
а земля, що під ними, і я
маю таке відчуття, ніби сплю,
і помер вже багато разів,
а тепер помираю востаннє.
сходив до свого ворожбита ―
той мені прописав
інноваційні ліки,
що їм ще й ціни не склали.
він мене розуміє; він посилає мене
звідси до краю темряви,
де горить благодатний вогонь.
я не можу позбутися
цього тремтіння в колінах.
тепер мене трусить всього
так, ніби я помер,
і подаю апеляцію
до щонайвищого суду:
ви там, мовляв, перегляньте
ваш непродуманий вирок,
бо за ним я можу й померти.
не подумайте ― я не зважаю
на всі ці тонкі відчуття
в колінах, що їх немов
підітнуло пекельне лезо:
я окрім цього маю
ще безліч поганих звичок,
а звички ― моя натура,
а вона ― нерозлучна зі смертю
can't shake those shakes, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=naxQhrBOYtI
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961224
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2022
автор: Buster