Рости, рости, мій паростку,
"Крізь терни - до самісіньких зірок!"
Хоч маєш доленьку сумну,
Та щастя буде. Дай лиш йому строк.
Повір, любов тебе зігріє,
А сутінковий шлях осяє посмішка моя:
Бо по зимі, як вітер лютий віє,
Все ж завжди зеленіє навесні земля.
І хай буває доля злою,
Після негод настане для веселки час.
Як йтиме біль разом з тобою,
Ти у розраду не прогав дороговказ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961244
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2022
автор: Яніта Владович