Не знав я слів: - Пробач мій Боже.
Пізнала молодість помИлки...
Під старість знаю, так не гоже,
Нам Боже всім дає притулки.
Не вірив, ось і не молився,
Не думав, жити довго треба...
У тридцять років охрестився,
Бог дав Марину ніби з неба!
Біда Чорнобилем накрила,
Пішли і ми на допомогу.
Там виростали Божі крила,
Я щиро там молився Богу.
Текли роки, я йшов до Бога.
Готовий був хоч на колінах
Повзти до нього я убогий,
На життєвих крутих руїнах.
Шкодую, Боже, дуже каюсь,
Молюся до тебе з любов'ю,
І вже зі старістю звикаюсь,
Радію своєму здоров'ю!
За мир молюся на планеті,
Надай Героям допомогу!
Молюся, хай не гинуть діти,
Молю за нашу перемогу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961252
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 29.09.2022
автор: Неганов Едуард