158 Дроворуб та Гермес байка Езопа

Раз  дроворуб  втопив  у  вирі  
свою  сокиру  і  в  сльозах  
жаліється,  що  ох  і  ах,  
хоч  сам  топися  без  сокири.  

Почув  його  слова  Гермес,  
коли  прогулювався  бором,
тож  розпитав  його  про  горе  
і  виник  в  бога  інтерес.

Пірнає  в  річку,  дістає  
страждальцю  золоту  сокиру:  
–  «Твоє  –  віддам,  тобі  повірю.»  
–  «Ні  –  каже  дядько  –  не  моє.»  

Пірнає  вдруге,  де  стояв,  
виносить  срібну  вже  сокиру,  
а  той  відповідає  щиро:  
–  «І  ця  сокира  не  моя!»

Його  сокиру  дістає
Гермес  і  дядькові  за  чесність,  
за  простоту  і  за  відвертість,
всі  три  сокири  віддає.

Приходить  дроворуб  в  село  
і  всьому,  що  в  шинку́,  народу  
розповідає  про  пригоду,  
як  з  богом  йому  повезло́.

Та  заздрість  за  людьми  стоїть.
Один  втопив  сокиру  й  відчай  
вдає  і  все  Гермеса  кличе,  
благає,  щоб  дістав  її.

Та  як  побачив  золоту,  
–  «Моя!»  –  кричить.  Бог  посміхнувся  
та  до  Олімпу  повернувся;
сокиру  не  дістав  просту.

Мораль:  і  ти  завжди  буть  чесним  
в  душі  перед  Отцем  небесним.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961273
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2022
автор: Анатолій Костенюк