The end.
Не пишу про патріотів,
Бо при владі їх нема.
Править Світом Сатана.
Правовірні, православні різні люди ці державні.
Є СлавЯни - Славі Яни,
Є права віри, є путани.
Ми не Джони, ми Івани.
Як Івана не назви, він начудить як завжди.
Гени в нас ще є саркальні.
Ми спимо ще на печі,
Ось тому ми всі й такі.
Любим борщ і калачі.
Нас багато, всіх Слав'ян їм не здолати.
Стрьомно навіть починати.
Всіх гуртом не повбивати,
Почали нас лікувати.
Гени тут і гени там.
У Слав'ян достатньо ран.
Хто мутант, той деградує.
Гени він свої руйнує.
Він повзує та плазує.
Ним ця влади і кермує.
Убивають та лікують
І нікого ще не чують.
Хто мутант, той деградує.
Маску нову надіває
Та посаду приміряє.
І чим вище підніметься
Тим по більше наживеться.
Паразити тут і там.
Деградація пластична.
І закінчим це трагічно.
Волі не було й не буде.
Вимрете ви смертні люди.
Ви не вічні, зупиніться.
Та навколо огляніться.
Більшість вже ж чужими стали
Та страшні часи настали.
З вами точно не жартую.
Я пишу, не панікую.
Правовірним по закону айдікод не видають.
Їх як інших теж ж убьють.
Православні ще лишились?
Де ці Яни, ці Івани.
Ці герої-удальці.
Славі витязі зостались?
То чому ж ви поховались?
Скільки можна убивати ?
Іван стріляє по Івану.
Хто якого є вже клану?
І кому це по карману ?
Є приказ - Вести війну.
Вас багато, вас бояться.
Ось тому війну й почали.
Бо за те, що натворили
Їм не світять і могили.
Змії червоні з зеленими дружать.
Змії людей ядом вже жалять.
Сірі прийдуть - всі смертні помруть.
Цього приходу вони лише ждуть.
Казочку знову говорять пишу.
Земля крутиться ми астронавти.
Космонавти ти і я, змії геть із корабля.
Вібації світла ми генеруєм, будем гуртом
В кругу все й відчуєм.
Нові частоти, свіло ж бо в нас.
Ми генератори і приймачі.
Згинуть із Раю ці кермачі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961286
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2022
автор: oreol