Осінній дощ затягує у смуток,
У лютій зливі топить своє горе...
Холодний день заковує у пути,
Потоки бруду виливає в море...
Осіння туга темна, гірша ночі,
Гнітить, стискає серце у лещата.
Одна розрада вогником пророчим -
Очікування весняного свята...
Одна розрада - вогнище в комині,
Вино терпке і ніжнії обійми...
Наш вечір, ніч до ранку, а донині
Нехай хоч хвильку зачекають війни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961424
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2022
автор: Володимир Науменко