Крізь пальці рук просочується час
Відлунням голос тихо шелестить
Загублене кохання в'ється поміж нас
Та серце сиве більше не тремтить
Не має страху йти у далечінь
Жалю немає, в помилках лиш суть
З під шкіри вже не виглядає тінь
Й понуро мрії десь на ешафоті ждуть
Примарне сяйво наздогнати не зумів
Хоча й старався бути не таким як всі
Ти автентичність з плином часу загубив
Та власну суть у душах інших залишИв
Назавжди ... .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961448
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2022
автор: Ніщо з нічого