Чому Ти, Боже,
у світі цьому
маєш таку недоладну прояву?
Хіба це гоже
вінець усьому
так обертати на сутність лукаву?
Я знаю певно,
ув іншім світі,
що процвітає не тільки в уяві,
і нощно й денно
у кожній миті
устрій всесвітній в доладній прояві.
У світ той вищій
урвисті сходи...
краще пірнати за о́болок* птахом...
А вітер свище
у час знегоди –
тільки не це найстрашнішим є жахом...
Моя свідомість
стирає межі –
шириться сфера мого існування.
Але натомість
в жертовній вежі
слово віршоване йде на заклання.
Минуло літо...
і знову осінь...
знищено порість садову під корінь...
Реальність світу
чому і досі
складено з низки вадливих утворень?
20.09.2022
*О́БОЛОК (заст., поет.) - хмара, хмарина.
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961564
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2022
автор: Олена Студникова