Чи то таке глевке сумління...
Чи то є зміщення орбіти...
Чи то я сню... чи то видіння...
Згасає день не обігрітий,
А попіл ночі сліпить очі,
Аби душа відчула тління...
Театр абсурду... сцена жаху...
На задньому гублюся плані...
Ловлю за хвіст примарну птаху,
Яка над "світом у омані"
Розправить крила мов вітрила,
Чаруючи красою змаху...
У центрі дивні персонажі...
З ниток невидимих тенета...
У чорно-білім антуражі
Рахує оберти планета...
Чи то вві сні є... серце скніє
Під тиском емоційних вражень...
21.09.2022
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961565
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2022
автор: Олена Студникова