Все минає у житті незмінно,
Промине і осінь золота…
Почастує врожаєм гостинно,
Відрахує юності літа.
Намалює пензлем на мольберті
Золотий привабливий пейзаж,
Де зелені фарби майже стерті,
Де самотній опустілий пляж,
Де під сонцем лагідним, осіннім
Хочеться поніжитись в саду…
І з птахів останнім голосінням
Відпустити розпач і біду…
Котельнік Тетяна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961603
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2022
автор: Покровчанка