Маленький хлопчик
Мав скласти слово "Вічність",
За це пообіцяли
"Цілий світ і ковзани, новенькі".
Але жаданий пазл
Із льоду скласти не вдавалось.
Чи на заваді доля?
Чи хлопцю то було не до снаги?
Маленький хлопчик
Добрим був колись, негрішним,
Поки у око не попала
Чортячого свічада манюня калка.
І все навиворіт:
Погане разом йому стало добрим,
А добреє - гидким.
І не переконать, що правда навпаки.
То була казка,
А у житті все відбулося трішечки інакше:
Чорти навмисно
Свічад брехливі друзки розвіяли по світу,
Щоб у думках людей
Світогляд з ніг на голову перевернути
І щоб брехню
Навіки замість правди коронувать.
Цілий народ
Тепер живе у викривленім світі,
Бо ж у думках
Могутніше та розумніше од усіх.
І хтось пообіцяв
Сяючий німб (і унітаз, старенький)
Якщо зуміють
Виконать отой казковий ритуал.
І весь народ
Склала завзято одне магічне слово.
Але не "Вічність".
"Братерство"? А може, "Рятівник"?
Та не виходить!
Бо і не можна написать таке ракетами
І бомбами,
Що знають лише "Руїну" й "Смерть".
Колись у казці
Заледеніле серце розтопили сльози,
І ми в житті
Тих сліз уже зронили цілий океан.
Та ми не в казці,
А "люди" чинять злочини страшні,
Тому лише вогонь,
Караючий, лад наведе у задубілім серці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961605
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2022
автор: Яніта Владович