Казкар

Рипіли  сходи,  ними  як  спускався,
І  кволо  тліла  вбивця  у  зубах  –
І  другим  кроком  кожним  я  спинявся,
Щоби  мене  не  бачили  у  снах,

Щоби  мене  не  чули  напівсонні,
Щоби  відкрились  двері,  і  пішов  –
Де  Місяць  з  Сонцем,  й  зорі  невгамовні
Малюють  людям  вже  черговий  сон,

Де  темне  небо  таємниць  ховає…
А  де  моя  –  а  зірка  ж  де  моя?  –
Котра  мене  вже  років  п’ять  чекає;

Прийшов  –  стою.  Ну  ось  бо,  зоре,  я!  
Бери  мене!  Чекала,  й  я  чекав!  
–  Та  ні,  казкар:  твій  час  ще  не  настав.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961681
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2022
автор: Макс Дрозд