Стрімко-стрімко біжать дні за днями-
Тільки літечко вибігло в сад,
а вже осінь там бродить стежками,
одягаючи їх в листопад...
Вітер долі збирає хвилини,
наче листя, й несе невпопад
десь в запростір..а пам'ять дитинно
ловить їх...щоб вернути назад.
І бува, що заграється з вітром,
назбирає собі повних жмень,
і на мить, чистим спогадом літнім,
знов поверне ту хвильку і день...
Й будуть пам'яті теплі долоні
згадки ті притулять до грудей...
І розтане душа в їх полоні,
і омиє росою з очей...
Буде ними втішатись й поволі
по листочку кидатиме в сад...
Пам'ять знає - їм краще на волі,
хоч душа й не пускає назад...
І збентежено ловить хвилини,
і хова в закапелках своїх-
вони грітимуть серце невпинно,
як навколо студитиме сніг...
Не спинити нам час швидкоплинний,
не минути життя листопад...
Час відносить і миті, й хвилини-
хвилі радості і хуртовини
і ніщо не вернеться назад...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961683
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2022
автор: Зінаїда Супрович