Дихай мені у шию, наче для тебе рідна,
Хай ці обійми теплі в сон не хапають нас.
Усмішка моя щира знов тобі необхідна,
Тепла на дотик шкіра, ніжна немов атлас.
У чародійстві ночі тануча соромливість
В хмари перетворилась і дісталась вершин.
Музика, такт і спека розкривають сміливість
І поняття відсутнє вічності і хвилин.
Стукає тільки серце. Кисень, як необхідність,
Знову наповнить тіло, коли відчую час.
Знаю що ще існує крихітна вірогідність,
Що почуття любові знищить свободу в нас.
Знову боїться розум раціональних суджень,
Знову ховає правду в дальній куток думок.
Від засинань у шумі і до тихих пробуджень
Інший існує вимір, з ним втрачаю зв'язок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961698
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2022
автор: Ася Оксамитна