Баба всі свої світлини
З альбомів дістала,
За роками, кольорами
Всі посортувала:
Де від радості світилась,
Де була в розлуці…
Кожен тиждень виставляла
Фото у Фейсбуці.
-Чи ти, бабо, не здуріла?
Візьми себе в руки,-
Дід бурчить,- хіба не бачиш?
Сміються вже внуки!
Хай би там вже забавлялись
Молоді, красиві,
А тут лізуть на сторінку
Баби гидкі, сиві.
-Кожен себе виставляє
З певною метою,-
Обізвалась вперта баба,-
І я теж не встою.
В кожного - своя сторінка
І свої турботи:
Хтось собі шукає жінку,
Інші - дім, роботу.
За життя собі я хочу
Пам’ятник зробити,
І щоб радував він очі
Тим, хто буде жити.
В мене, бачиш - знімки різні:
Гарні й трохи гірші,
Фото пам’ятник прикрасить
Те, де лайків більше!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961713
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2022
автор: Катерина Собова