Вилущує осінь каштани брунаті
з колючих кожу́шків, із атласним сподом.
І без упереджень - не ділиться кодом,
на землю жбурляє творіння пузаті.
Працює натхненно на тихім бульварі,
дивує прохожих - дарує утіхи,
а звільнені нею лискучі горіхи,
підскакують радісно на тротуарі.
Покрила іржею зелену діброву,
деревам оголить в мороз сухожилля.
Невдовзі утомиться від рукоділля -
плодами покотиться в зиму сурову.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961771
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2022
автор: Lana P.