Моя зажуро, як ти мені вірна!
Буває, що тебе позбутись хочу:
Натупочу- ти вклонився манірно,
Притихнеш і опустиш долу очі.
Та знову твій зелений погляд свердлить,
І павутину срібну у волосся
Одну до одної все добавляєш вперто.
Й питаєш хитро- як мені жилося?
Як спалося? Чи я не нудьгувала
Бува без тебе, вірної такої,
І знову забираєш на поталу
Мій спокій весь зухвалою рукою.
Пустить тебе, зажуро , десь за вітром,
Чи змить дощем, чи підпалити з листям.
Та хто ж без тебе сльози мені витре,
Коли для нас обох надія блисне?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961776
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2022
автор: Горова Л.