́Ніколи не бажалось бути зайвою.
І більше не хотілося непевності.
Й сьогодні, коли осінь так засяяла,
Із дощової вивільнившись пе́лени
То стало видно, як дбайливо встелено
Яскравим листям те, що серце краяло.
Біжить стежина, прямо й невигадливо,
Позаду аж горить мостом підпаленим .
Ти, осене, мене нічим не зрадила,
А теплими дощами змила марення
Яке чомусь у дні свої безхмарні я
Вплела чужим для мене сірим прядивом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961778
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2022
автор: Горова Л.