Дихає вечорАми
Осені епопея.
Вимкнувши інстаграми
В пошуки йду себе я.
Вкутавшись в простирадло
Тішуся несвідомо,
Вдумуюся докладно
В те, що душі відомо:
НАскрізьні шифрування;
Стримуючі шаблони;
Віруси від вагання;
Зарозумілі клони;
Витівки безіменних;
Кокони із ілюзій
Вплетені у буденних
Сволоках із контузій.
Просто було б здуріти,
Збивши програмування.
Жити, а не терпіти -
Ось головне бажання!
І відчуття в октавах
З'єднують унісони.
Вільності у оправах
Кличуться, як закони...
Тиша лоскоче вуха,
Вечора епогея.
ЗАвжди природу слУха -
Так віднайшла себе я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961858
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2022
автор: Вогнеслава (VOGNESLAVA)