Звичайна українка

Вляглася  осінь  на  плече  жіноче,
Мережкою  у  косах  зацвіла,
Невинну  зморшку  повела  під  очі.
Літа  за  нею,  ніби  ковила.
Розчісували  їх  вітри,  шмагали,
Хилили  то  на  захід,  то  на  схід,
Випробувань  моменти  не  стихали  –
Вона  ж  лиш  скромно  пізнавала  світ.
Те  пізнання  відточувало  крила
І  гартувало  мозок  для  життя,
Поки  вона  себе  в  собі  відкрила,
Знайшовши  сили  для  нових  звитяг.
Сьогодні  вона  вже  не  просто  жінка  –
Борець  за  всіх  супроти  сили  зла.
Ім’я  її  –  звичайна  українка,
Бо  Україна  –  то  її  земля!
5.09.2022.
Ганна  Верес  Демиденко

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961872
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2022
автор: Ганна Верес