Мої обійми прикладаєш до серця,
Знову кутаєшся у слів моїх шовк.
То чому замкнув у душу дверці?
Куди від мене думками пішов?
Чому твої ночі вкотре безсонні?
Навіщо ходиш у зажуру сумну?
Прошу, вертай із чорної безодні,
Не полишай мене більше одну!
Кажеш: думку ніяк не втримати,
Грузне в лукавих сипучих пісках.
Якщо хочеш, намалюю римами
До твого дому зворотній шлях.
Поглянь, у віконці горить ліхтар,
Від мого кохання - орієнтир тобі.
Пошвидше скинь думок тягар,
Аби врешті завершити оцей бій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961877
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2022
автор: Яніта Владович