Настала ніч, і зорі падають так тихо,
щось кажуть світу наостанок.
Бентежить, що на серці крига,
настала ніч, ще мить, настане і світанок.
Це навіть не журба, ця ніч для розуміння,
Це навіть не вагання, це лиш ми з тобою.
Наш обрій неба це двох душ сплетіння,
Забутих предків тіні -це лиш ми з тобою.
Ну ось і ранок, зорі надто стиглі,
і сонце пестить золотом волосся...
Кружляє листя, падає на ганок,
А нам кохання лиш примарилось... Здалося...
05.10.22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961892
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2022
автор: Каа3003