У полоні змови
протиріч суттєвих
до глибин чуттєвих
в ніжність снів зимових
первозданні звуки
бездоганно линуть,
тільки їх поглинуть
протиріч сполуки
у відтінках сірих
на межі пробуджень
просторових суджень,
що не знають міри...
Там, де квітнуть ночі
зорецвітом рясно,
днями сяють ясно
сонцеквітні очі,
там лютневий скипень
пружною стопою
чавить нас з тобою,
бо нам сниться липень
в дусі авангарду –
у відтінках ніжних
снів зимових сніжних
майстер бодіарту...
У полоні змови
протиріч суттєвих
до глибин чуттєвих
в ніжність снів зимових
поринає абрис
втомленого тіла,
що від спліну мліло,
створюючи нарис
у відтінках сірих
стриманого слова –
в нім буття основа
від думок окрилих...
21.02.2021
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961904
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2022
автор: Олена Студникова