На білім тлі зими сліди лишає лютий,
які зійдуть весною в небуття
впритул з питанням вічним: "Бути чи не бути?" –
Минулому не треба вороття.
Під талим снігом мить пробудження у квітів –
проклюнуться, розкриють пелюстки...
А поки що чекаю саме тої миті,
коли навкі́л дзюрчатимуть струмки.
Тоді я обернусь на птаху білокрилу,
пірну притьмо́м у хмари весняні,
у просторі зітруся в пил заради миру,
любові й процвітання на землі!
Думки мої, такі наївні та безглузді,
У цьому світі місця вам нема.
Гуляє па́вітер в засніженому лузі,
там, де панує поки що зима...
21.02.2021
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961905
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2022
автор: Олена Студникова