Епоха ніжності ніколи не мине.
Хоч як біснуються у світі люті війни,
Надходить час і сонце осяйне
Дарує душам лагідні обійми.
І,хоч на мить,стихає гострий біль.
І рани заліковують цілунки.
Життя раптово квітне звідусіль,
І втомлені серця вже чути лунко.
Вагомість слів сягає простоти,
Котра тендітно й п’янко надихає
Згубитись в світі разом - без мети!
І хай світ справді трохи зачекає…
Епоха ніжності ніколи не мине.
Лише поранком на кордоні ночі
Як промінь – первісток на обрії майне,
І леготом зашепотить пророче.
Її чатує віра у Любов.
Її плекає все живе на світі.
Епохо ніжності! Вертай нас знову й знов
До справжніх нас у цьому лихолітті…
05.10.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961981
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2022
автор: Вадим Димофф