Проходять роки, день за днем минає,
Лишаючи позаду біль і гнів.
Зневірившись, у бога я питаю:
Чим я перед тобою завинив?
Шалений вік, шалені наші роки
Пройшли по долі мовби камнепад.
Болить душа. Біди лихої кроки
Не зупинив собою листопад.
Біда, як звісно, не одна приходить.
Та дуже ж рясно видалось мені.
Ой доля, доля що ж ти не заходиш,
Чом не засяєш сонечком в вікні.
О боже правий, дай мені надію,
Не дай зневірі серце остудить,
Щоб не згасив я, не зоставив мрію,
Дай сили всі невзгоди пережить.
Додай наснаги, доки будуть сили
Не збочитись, з дороги не зійти.
Хай лиш попутний вітер дме в вітрила,
Бо я втомився проти вітру йти ...
22.11.99.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962028
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2022
автор: Мехті Волас