Припини вже хотіти бути як всі вони.
Ти незможеш світу забути його вини.
Ти незможеш витерти пам'ять - вона пече,
Відчуваєш як сіллю палить холод ночей.
Не порівнюй себе, нетреба,
Ти - просто ти.
Подивись уважно на себе, прийми і йди.
Всі невпевнені кроки, тіло, голос і страх,
Ти єдина, як твій неспокій, як біль в очах.
Перестань відвертати погляд від всіх дзеркал,
Світ нікого й ніколи по справжньому ще незнав.
Відпусти із думок перелік своїх невдач,
Їх слова це урок,
Пробач їх собі...пробач!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962343
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.10.2022
автор: Svetastik