Елегія

Чи  тільки  вітер  по  мені  заплаче,
       Чи  горем  вкриє  ввесь  народ  землі,
Коли  я  стану  бездиханним  спадком
       Русинів  поколінь,  що  йдуть  по  мні?

Чи  мій  талант  оцінить  люд  сучасний,
       А  чи  мину  я  тихо  час  життя,
Неначе  тінь  незмічена  постави
       Моєї  днини  жаху  й  каяття?

О!  сум,  коли  затихі  будуть  крики,
       У  цих  віршах  закутії  моїх,
Усім,  хто  нині  сонце  може  зріти;

О!  страх,  що  будуть  чутні  неодмінно
       Ляменти  погребальні,  котрі  тінь
Співала  цій  епосі  безупинно.

27.07.22

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962350
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.10.2022
автор: Григорій Мотовилко