Востаннє

Знаєте,  ми  не  перші  (і  не  вперше!),
Та  вірю:  цього  разу  вже  востаннє.
Бо  знає  Бог,  як  суд  свій  вершить,
Невинний  хто,  а  хто  був  крайнім.

І  Бог,  і  ангели  небесні  -  усі  разом
Невідворотну  кару  хай  нашлють,
Вогнем  з  небес,  а  може,  градом
Зло  повністю  на  порох  перетруть.

В  історії  залишиться  лиш  згадка,
Осторога  для  майбутніх  поколінь:
Що  кара  буде  (сьогодні?  завтра?),
Що  злу  ніколи  не  панувати  на  землі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962557
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2022
автор: Яніта Владович