Ще ніколи з таким сумом літо я не проводжала.
Ще ніколи не страждала так безвільно я.
Я ридала, сумувала, хмара сонце закривала.
Як жила я, розквітала… де зоря моя?
Скільки горя, скільки болю. Загубила свою волю.
Я не вільна, я безсила… це біда прийшла…
Радість моря, жорсткість долі. Тільки всюди море болю
Сонце, радість – не реальність. Не туди зайшла.
Літо, світло, хліб і жито! Скільки ж радощі убито
Де ти щастя? Може вдасться? Літо, радість – є!
Не розквітло. Сумовито. Скло пошкоджено, розбито
Тепле сонце. Де віконце? Ворог світ псує.
Холод лине, серце гине. Промінь в серці. Берегине!
Протяг всюди. Морок лютий горе нам несе.
Нас поглине, чи покине? Зло прийшло і зло загине!
Все пройде! Любов лишиться! Переможе все!
(Юлія Сак)
11 жовтня 2022 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962647
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2022
автор: Юлия Сак