Богів, життя всього, німий першопочатку,
Могутній океан, могутня Тіамат,
Небес, землі та рік осново та порядку,
Безодне, ти тремтиш в усіх своїх тілах.
А я... розбитий теж, неначе ти, Всесвітня,
Началом став для тих, хто після не любив,
І лиш товче тепер моїх надій суцвіття
У танці гамірнім, без суму, без шляхів.
І я тремчу в серцях – тремчу від люти, Мати! –
Своїх синів-дочок, дітей моїх трудів,
Чекаючи роки хвилин страшної плати.
Та ні, наш час минув, і ми лише провалля,
З якого вийшло все, і наш старечий гнів –
Безплідная луна минулого кохання.
07.09.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962663
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2022
автор: Григорій Мотовилко