І знов летять ракети навіжених,
Націлені в самісіньке життя.
І серце калатає, мов скажене,
Під дикий гул тривожного виття.
Життя, немов калинове намисто,
Водночас і солодке і гірке,
Місцями чорно-біле та барвисте,
Подекуди, занадто вже тяжке!
Та попри все, ми мусимо стояти,
З надією в обвуглених серцях,
І голову нізащо не схиляти!
Бо наша міць, немов сталевий цвях!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962673
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2022
автор: Sunnyli Rich